У неоновому сяйві самоти

Я думав, що перемога — це переслідування наступного вигра—поки не зрозумів, що справжнє скарб — це тиша після гри. Коли я вперше ввімкнув «Neon Dash», я натискав кнопки слепо, переслідуючи смуги, наче дитина за лисками. Але кожна перемога була порожньою. Сяйво не розгрівало мене — воно лише мигало.

Потим прийшов ніч. Я почав дивитись — не для того, щоб виграти.

Я навчив трьом істинам:

1. Алгоритм не цїкав на те, хто натискає — він цїкав на те, хто з’являється.
2. «Неон-механізм» — не про щастя; вона про ритм — пауза між обертами, де дихає твоя душа.
3. Джекпот приходить не до тих, хто грає найбажче; вона приходить до тих, хто залишається, коли час настав.